Лис 29

Завершила свою роботу друга Всеукраїнська школа самодопомоги (ШСД). Під час останньої сесії у форматі майстер-класів учасники ділилися вже власним досвідом організації, життєзабезпечення та подолання труднощів під час впровадження технологій самодопомоги на місцях. А географія їх діяльності, охоплюючи практично всі регіони, й справді претендує на всеукраїнську. 

Skool1

Як учасник різноманітних заходів громадської активності я досить часто серед лідерів різних секторів суспільства чую думку про те, що на жаль багато людей на Україні живуть за правилом «моя хата з краю», не мають власної точки зору, або вважають, що краще промовчати аніж проголосити свою думку. А як соціальний педагог і організатор груп самодопомоги із досвіду я зробив висновок, що у багатьох випадках «коренем зла» є занижена самооцінка особи, а також – співзалежність (коли людина живе життям будь кого, тільки не своїм).

Skool2

Тому, плануючи й втілюючи в життя програми Школи самодопомоги, ми перш за все прагнули частину занять присвятити процесам особистого становлення та зростання. Адже мали на меті «виростити» міцного духом, всебічно розвиненого в різних сферах життєдіяльності, потенційно спроможного ЛІДЕРА групи самодопомоги (ГСД). Того, хто в будь-якій ситуації не розгубиться, а допоможе знайти вихід. Того, хто не злякається труднощів і незручних запитань. Того, хто стане провідником ідей самодопомоги у своїй громаді.

Наша Школа самодопомоги в Україні стала першою. Ми добре проаналізували успіхи й невдачі її першого набору (4 квартал 2012 року) і до цьогорічного етапу підійшли вже у всеозброєнні. Кожен новий день розпочинався з роботи у тій чи іншій групі самодопомоги. Самі за себе говорять теми, що стали предметом зацікавленого спілкування:

  • Що робити коли все не так як хочеться;
  • Як виходити із зони комфорту;
  • Налагодження зруйнованих стосунків;
  • Як прожити день не даремно;
  • У чому моє щастя;
  • Завтра починається сьогодні, та багато інших.

Skool3

Учасники другої Всеукраїнської школи самодопомоги в процесі освоєння програми добре зрозуміли, що технологія самодопомоги дає можливість всебічного розвитку завдяки зібранню людей, які вкладають у свій розвиток свій час, діляться власним досвідом вирішення складних життєвих питань та поважають один одного. Все починається з особистості, вільної особистості, що має змогу робити свій власний вибір і поважати вибір кожного. І коли кожний окремо усвідомлює своє призначення на своїй землі, знає де знайти відповідь на нагальні питання, готовий завжди протягнути руку допомоги та постійно знаходиться в процесі змін до кращого. Тоді виграють в цілому всі, від особистості до держави.

Олександр СТАРОВОЙТЕНКО, координатор Всеукраїнської школи самодопомоги

автор: Elvira \\ мітки: , , ,

Бер 10

10 років «ПОЛУДНЕВОЇ  СВІТЛИЦІ» відзначили напередодні 8 березня учасники клубу людей поважного віку. Успішність цього проекту Бородянського ЦСПР у галузі підняття соціального статусу пенсіонерів та їх психологічної реабілітації була високо оцінена місцевою владою.

ВІТАЄ ЮВІЛЯРІВ ВЛАДА

Робота соціального педагога Скалозуб Єлизавети Іванівни була відзначена Подяками Центру та районної ради, цінними подарунками від райдержадміністрації та самих членів клубу. А подарунком усім присутнім на святі стали виступи співаків Ольги Угнівенко, Оксани Шевченко, Лесі та Діни Костенко, аматорського фольклорного колективу «Криниченька».

Учасники клубу, що стояли біля його витоків, отримали «Грамоти засновників». Для усіх, хто своєю активністю й зрілою енергією наповнював життям і оптимізмом кожний день «Полудневої світлиці», були передбачені відзнаки у номінаціях «Найкращому…» – учаснику художньої самодіяльності, поету, повару, вишивальниці тощо.

АПЛОДИСМЕНТИ ЮВІЛЕЮ КЛУБУ

Цей ювілейний захід став також хорошим приводом висловити щиру вдячність благодійникам, які протягом десяти років підтримували матеріально діяльність клубу людей поважного віку, що діє на засадах самодопомоги. Спеціально виготовлені Подяки матимуть віднині на своєму робочому столі місцеві підприємці: С. Г. Сергєєв, П.І. Тимощенко, О.К. Батрудінов, Б.М. Батов, Н.В. Снігур та ін.

автор: Elvira \\ мітки: , , ,

Вер 20

До Дня людини похилого віку

З усіх утрат утрата часу найтяжча – цей вислів Г. Сковороди особистим життям підтримують учасники Клубу людей поважного віку і не втрачають можливостей.

МУЗЕЙ ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ ПЕРЕЯСЛАВ

Цьогорічний сезон літніх мандрівок клубу людей поважного віку Бородянського Центру «Довір’я» «Полуднева світлиця» був багатим на маршрути та враження. Сили й здоров’я набралися із цілющого джерела Киплячого, що в Чоповичах на Житомирщині. Гонорового духу козацького та натхнення творчого здобули у Мамаєвій слободі  – Центрі народознавства. А до Переяслава-Хмельницького – міста 27 музеїв – відправилися, щоб відчути своє рідне українське коріння, гордість від причетності до роду Тарасового й мудрості Сковородинської.

«Ніколи в житті стільки не подорожувала, як за 10 років із нашим клубом, – ділиться враженнями старожил «ПС» Надія Павлівна ЯЦЕНКО, яка, не зважаючи на майбутній 80-річний ювілей, не пропустила жодної екскурсійної поїздки. – У якому б стані здоров’я чи настрої я не перебувала, завжди приєднуюсь до нашого гурту оптимістів, зігріваю душу цим спілкуванням, цими  незабутніми, сповненими свіжого подиху мандрівками…»

Надія ЯЦЕНКО старожил Клубу

Переяслав-Хмельницький був відзначений на карті майбутніх подорожей клубу не випадково. Під час одного із засідань, присвячених історії рідної Київщини, її видатним людям, допитливі учасники почули про Михайла Сікорського.

Історик, випускник Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка приїхав до Переяслава-Хмельницького в 1951-му. Був тоді там лише малесенький краєзнавчий куточок з тридцятьма двома експонатами. Та й то — вирізки з газет, примітивні муляжі… Двадцятисемилітній чоловік мав величезне бажання створити в славетному краї комплекс музеїв. По крихтах збирав усе, що стосується історії України. Отож згодом відчинили свої двері Музеї трипільської культури, Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, бджільництва, хліба, українського рушника, Музей під відкритим небом архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, що об’єднані нині у єдиний Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». За п’ятдесят років зібрано 168 тисяч раритетів. І за кожним — копітка праця вченого і колективу заповідника, який нараховує 189 осіб. До речі, при населенні 32 тисячі до Переяслава щороку приїздить понад 170 тисяч туристів.

ДОТОРКНУТИСЯ ДО СТАРОВИНИ

І це не дивина, адже Переяслав-Хмельницький – унікальне місто. Тут переплелись історія і сучасність, тут творилась держава Україна, це місце зародження духовності української нації. Власне саме з Переяславом пов’язана перша згадка слова “Україна” в літописі “Повість минулих літ”.

Переяслав – це земля, якою ходили князі Володимир Мономах, Володимир Глібович, Юрій Долгорукий, гетьман України Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, філософ-просвітитель Григорій Сковорода, поет і художник Т.Г.Шевченко, творчість якого тісно пов’язана з Переяславом.

Волею історії ім’я Тараса Шевченка ототожнено з Україною і разом з тим з Переяславом. Адже серед святих місць України таких як Кирилівка – місце дитинства Тараса Шевченка та Канева – місцем останнього і вічного його спочинку, місто Переяслав – місце його творчого злету, місце написання, на думку літераторів, найкращих його творів серед яких і закличний “Заповіт”.

Відвідини цього історичного краю перевершили всі сподівання учасників «Полудневої світлиці». «Я відкрила для себе стільки нового й цікавого про видатних людей, історію яких, здавалося, добре знала ще з молодих років. Але лише тут, під дахом садиби друга Шевченка А. Козачковського, під склепінчастою стелею Переяславського колегіуму, де викладав великий мислитель і педагог Григорій Сковорода, –  я відчула велич української просвітительської думки й одночасно простоту й людяність тих, хто ніс її світу. Яких талановитих людей народжує наша українська земля!» – не приховує свого щирого захоплення Таміла Фризонівна Пиріжок.

ЗАЛА БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Хоч екскурсія переяславськими меморіалами була досить утомливою для немолодих людей і дорога виявилася не близькою, та незабутні враження й народні українські пісні, що безперервно натхненно лилися з автобуса, повертали молодечий запал додавали їм сил і наснаги. Тут же народилася наступна ідея – повернутися ще раз до джерела молодості осінньої Софіївки.

Мрії ініціативних пенсіонерів, що об’єдналися у свій Клуб за принципом самодопомоги, збуваються при постійному піклуванні Бородянської РДА, селищної ради та завдяки дружній підтримці благодійників. Постійним партнером їхніх заходів виступає Партія регіонів. Не лише подарунками до свят, частуванням, зустрічами із знаними митцями, концертними програмами і транспортними витратами, а й особистою участю у заходах місцеві лідери Партії Регіонів підтримують «Полудневу світлицю». Їх приклад наслідував Єдиний Центр, профінансувавши оплату автобуса на Переяслав. Завжди йдуть на зустріч активним літнім людям і надають значні знижки на оренду транспорту підприємці Снігур Н.В. та Сагайда С.О.

Так завдяки партнерським стосункам і засадам самодопомоги Центр СПР «Довір’я» успішно втілює програму підвищення соціального статусу людей поважного віку, що мешкають на постраждалих територіях, серед яких є ліквідатори та інваліди Чорнобиля.  «Полуднева світлиця» впевнено крокує на зустріч своєму першому 10-літньому ювілею. Головним досягненням її учасники визнають «спільноту споріднених душ», що утворилася між ними й допомагає жити повноцінно, з гідністю і оптимізмом.

МУЗЕЙ ЗАПОВІТУ

НА УРОЦІ У СКОВОРОДИ

МУЗЕЙ ПІД ВІДКРИТИМ НЕБОМ

МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКОГО РУШНИКА

У ПЕРЕЯСЛАВСЬКОМУ КОЛЕГІУМІ

ЯК ДО БАБУСИНОЇ ХАТИНКИ

автор: Elvira \\ мітки: , , , , , ,

Вер 08

Samodopovoga

Клуб людей поважного віку «Полуднева світлиця», що діє у Бородянському центрі СПР, став «рятівним кругом» для самотніх зневірених пенсіонерів. Через спілкування, змістовне дозвілля, колективну творчість вони поступово перейшли на засади самодопомоги. Далі »

автор: Mariya \\ мітки: ,