Свої запитання про те, як на війні допомагають навички бойових мистецтв, юні вихованці Школи рукопашного бою ЦСПР змогли поставити напряму учаснику групи самооборони «Сильні духом», офіцеру групи сил спеціальних дій ССО України, який нині перебуває на ротації.

Серед волонтерів Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації  є не тільки ветерани АТО, а й ті воїни, що продовжують захищати цілісність і незалежність нашої країни.

Один із них, Олександр З., який під час нетривалих відпусток у рідні краї обов’язково відвідує Бородянський центр СПР та нашу Школу рукопашного бою, – також є членом дорадчої групи експертів-ветеранів.

Під час робочих зустрічей із ним фахівці психологічної і соціальної служб мають можливість скоординувати свою роботу із бійцями, що перебувають на ротації  чи тільки готуються відправитися служити за контрактом у зону бойових дій. А саме з цим контингентом проводять роботу психологи ЦСПР у співпраці з районним військовим комісаріатом.

автор: Elvira

Цикл доброчинних заходів, що їх традиційно на початку року проводить для різних цільових категорій Бородянський центр СПР у межах благодійного марафону «Різдво для всіх!», завершився святковими вечорницями у Клубі ветеранів «Полуднева світлиця».

«Щедрий вечір» – як і годиться за народними традиціями – став для великої родини учасників клубу символічним «програмуванням» благополучної, життєдайної і активної діяльності на прийдешній рік.

Про свої великі сподівання на подальшу допомогу від Бородянського центру СПР, зокрема через «Полудневу світлицю», щодо психологічної підтримки ветеранів, людей поважного віку у новоствореній ОТГ – об’єднаній територіальній громаді Бородянщини – висловив її нещодавно обраний голова Олександр Сахарук.

Тож аби у 2019 році «Полуднева світлиця» здійснила усі свої сміливі плани, змогла й надалі залучати та «заражати» молодістю й оптимізмом одинокі душі людей, які через поважний вік стали непотрібними суспільству і навіть власній родині – «світличани» запросили гостей, приготували і щедру кутю, і щедрівки з колядками, і слова вдячності всім, хто цілий рік підтримував Клуб ветеранів і словом, і ділом.

Адже без підтримки селищного голови Бородянки О.Сахарука, директора Центру СПР та депутата райради Л.Бойко, голови районної Ради ветеранів О.Бадрудінова, місцевих підприємців А.Миколаєнка та І.Коваля, перевізника Н.Снігур, народного колективу «Криниченька»  – не такими б насиченими, яскравими і різноманітними були стаціонарні та виїзні заходи «Полудневої світлиці».

Ось і цього разу, відчуваючи поряд надійне плече організаторів, благодійників, влади, – учасники Клубу ветеранів гарно провели час за чаюванням, даруючи один одному гарні пісні, вірші, гуморески. І з кожною усмішкою, з черговим куплетом із пісні своєї молодості, з кожним теплим турботливим поглядом – сивочолі ветерани все більше відтаювали і молоділи душею…

автор: Elvira

Нашому Центру завжди таланило на чудових і вірних друзів! І здається, зовсім “випадково” доля подарувала нам знайомство з неординарною людиною Віктором Максименком, який став одним із перших волонтерів Бородянського центру СПР. Темні окуляри, поряд товариш, який непомітно допомагає долати незнайомий шлях, і усмішка! Такою була наша перша зустріч, що переросла у дружні стосунки, спільні справи.

Сьогодні йому виповнилося б 55 років!

Афганістан! Віктор не ховався за спини, не шукав причину, яка б дала змогу залишитися вдома – він ішов захищати Батьківщину. У свої 19 років віддав все що міг – у даному випадку – зір!..

Багато хлопців зламались, а Віктор зміцнів. Він тяжко переживав цю біду, але ніхто зовні цього не помічав. Тільки наштовхнувшись поглядом на темні окуляри, голос у співбесідника мимоволі здригався.

Позитив нашого друга був здатний надихати. Разом за Віктором до нашого Центру прийшли і залишилися на багато років співпраці мужні чоловіки, які вписали свої імена в історію нашої країни, підсилили і зміцнили діяльність нашого Центру.

Ми пам’ятаємо тебе Вікторе і дякуємо за світлі миті, що ти приніс у наше життя, у діяльність нашого Центру.

Сьогодні 11 січня  він ювіляр, а вже 29 січня 2007 року – Віктор Максименко – воїн, герой, громадський діяч, товариш і друг – полишив нашу землю, залишаючись її охоронцем назавжди…

Герої не вмирають! Вічна, світла і добра пам’ять!

автор: Elvira

Святий Миколаю,
Я тебе благаю:
Пошли щастя й світлу долю
Козацькому краю.

Дідусь і бабуся —
Щоб були здорові,
Татусь і матуся —
Щоб жили в любові.

Усім добрим діткам
Принеси гостинці
І подаруй Божу ласку
Кожній сиротинці.

Традиційно щороку у День Святого Миколая працівники Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації починають свій день з дитячого відділення районної лікарні. Хвороба, яка у ці святкові дні змушує дитину перебувати на лікарняному ліжку , як правило нівелює і відчуття свята, яке кожна дитинка чекає цілий рік. Пам’ятаючи про це ми готуємось до відвідин заздалегідь і грунтовно.

Щороку з нами у цей день допомога волонтера Оксани Герасименко, яка навіть перебуваючи у полоні сепаратистів на сході, через родину передавала свою лепту, і цього року не став вийнятком!

Цього року доповнили подарунки мягкими іграшками Лінзі і Мейсі Харт

Надійним і добрим помічником у створенні щасливих митей і для хворих дітей є  North Wales Coast Link.

Щира вдячність всім хто підтримує наш центр у благодійній діяльності та допомагає бути ефективнішими програми соціального спрямування.

І віримо у присутність Святого Миколая зі своїми добрими помічниками ангелочками коли бачимо ось таку ПОСМІШКУ НЕМОВЛЯТИ!!!

ЗІ СВЯТОМ!

автор: Elvira

Мейсі Харт – 14 річна дівчинка вперше відвідала Україну  у переддень Дня Святого Миколая. Місією свого візиту вона назвала  підтримку дітей, якими опікується  Chernobyl Children’s Life Line South East Kent. Підготовка Мейсі була довготривалою, адже вона мріяла реально допомогти. Разом зі своїм батьком вони проїхали 36 миль і зібрали кошти на вечірку для дітей  Бородянщини.

Радість зустрічі була щира. Мейсі знайшла багато друзів.

Смачна піца, фрукти, солодощі та напої доповнили свято, учасниками якого стали родини з Бородянки,Пісківки, Бабинець, Берестянки, Дружні, Немішаєвого, Поташні, Качал, Нового Корогоду.

Відвідавши школу у Новому Корогоді Мейсі вирішила зробити подарунок для всіх і за свої власні кошти  придбала блендер на потреби кухні у навчальному закладі, адже там харчуються і дітки з дитячого садочку.

Прекрасні традиції робити добро з дитинства у  Британії, де проживає родина Мейсі. Приклад ще зовсім юної дівчинки дає можливість всім не боятись бути благодійником, для цього не потрібні великі кошти. Головне – це бажати допомогти! Головне – побачити поряд тих, кому конче необхідна підтримка і дуже часто вона не виміряється у багатовартісних речах.

Будьте сміливими і подаруйте собі радість БЛАГОДІЙНИЦТВА!

автор: Elvira