Тра 31

Ну ось і дочекалися – завтра літо! Канікули дають старт сезону оздоровлення. І яким би воно не було, організованим чи неорганізованим, головний фактор – безпека дітей. Юні волонтери «Школи безпеки» Бородянського центру СПР наполегливо готувалися до цієї пори, накопичували багаж знань і навичок, щоб літні пригоди з однолітками були безпечними. У цьому їм допомагали волонтери-атовці.

Розпочинаючи під керівництвом тренера-соцпедагога  Максима Мельніченка та досвідчених волонтерів-атовців, таких як Дмитро Покидько та Віталій Івахненко, з орієнтування за компасом і мапою, вправного користування молотком і сокирою, розкладання багаття,  приготування справжнього козацького куліша  та безпечного поводження з вогнем, – діти гартувалися й психологічно. Що надзвичайно важливо при виникненні  будь якої надзвичайної ситуації.

Сьогодні учасники групи «Школа безпеки» готові об’єднати свої зусилля в командній роботі. На власному досвіді вони переконалися, що діючи чітко й злагоджено можна і намет збудувати, й переправу через рівчак налаштувати.

Кожен із них на практичних заняттях спробував себе у ролі лідера й уміє визначати пріоритетні завдання та організовувати інших на їх виконання. Вони розуміють (і тому є печальна статистика НС під час канікул), до якої трагедії може призвести неправильна оцінка небезпеки, безвідповідальність, паніка. Тож тренують у собі найкращі якості лідера, рятувальника, захисника.

 І в цьому їм є на кого рівнятися, є у кого навчатися й брати приклад. Адже поряд ті самі сучасні герої – учасники АТО, які отримали свій гарт у справжній війні за Україну. А тепер не шкодують часу і сил на виховання наших майбутніх захисників.

 

автор: Elvira

Лют 01

Часто до психологів звертаються батьки з питанням як допомогти дитині, яка страждає від агресивної поведінки і жорстокого ставлення однолітків. На жаль, такі ситуації є досить розповсюдженими в підлітковому середовищі, але вони не мають перетворюватися на норму, яку підтримують або не помічають дорослі.

У зв’язку з актуальністю проблеми шкільного булінгу Бородянський соціально-психологічний центр у партнерстві з Бородянським центром дитячої та юнацької творчості провели круглий стіл із заступниками директорів з виховної роботи шкіл Бородянського району. На заході учасники обмінювалися власним досвідом з означеної проблеми й шукали варіанти професійної допомоги усім учасникам ситуації булінгу в дитячому середовищі.

Представники психологічної служби Бородянського центру СПР разом з іншими учасниками круглого столу обговорили форми і методи психолого-педагогічної роботи щодо подолання булінгу, як виду шкільного насильства, розглянули його причини та наслідки для всіх трьох сторін – жертви, кривдника і спостерігачів (свідків), шукали способи допомоги в озвучених ситуаціях та ділилися власним досвідом роботи з подолання наслідків насильства.

автор: Elvira

Січ 30

У нашому Центрі СПР для громадських потреб є безкоштовний Wi-Fi. Поблизу нього часто гуртуються й проводять багато часу також і діти. Спостереження за тим, що цікавить малечу в Інтернеті, скільки часу вони просто викидають на смітник, наштовхнули на роздуми. 

Маючи цікаву історію свого життя, волонтерства та служіння Батьківщині у рятувальних військах МНС соціальний педагог Максим Мельніченко побачив у цих групках дітей та підлітків великий  резерв для  поповнення груп у Програмі «Школа безпеки».

Максим МЕЛЬНІЧЕНКО, координатор «Школи безпеки»:

«Україна переживає надскладні часи –  йде війна. А чи всі дорослі  замислюються над тим, як сприймають її діти, підлітки? Маю на увазі тих дітей, кому пощастило ніколи не чути вибухів снарядів, не бачити зруйнованого житла, не знати страху війни. Багато наших дітей вважають, що війна це велика онлайн-гра, з якої вони практично не виходять, просиджуючи з планшетом чи смартфоном у зоні дії вай-фаю. Чи є в тому проблема?

Прийнято вважати, що залежність від комп’ютерних ігор шкодить хіба що здоров’ю, заміняючи рухливі ігри впливом моніторів. Однак я вважаю, що в тому числі й через таке віртуальне сприйняття явища війни на початку протистояння на Донбасі й сталося багато прорахунків. Не всі молоді бійці вміли і могли реально оцінювати ризики й небезпеку, не були готові до реальних підступних бойових дій, не у всіх спрацювали елементарні навички  виживання в бойових і польових умовах.

Чи багато є родин сьогодні, де батьки, приміром, навчили  своїх дітей бачити навколо себе оточуючий простір, розуміти його,  розкладати багаття чи ставити намет? Проводячи заняття груп у «Школі безпеки», можу відповідально заявити, що немало дітей у третьому класі не вміють користуватися звичайним годинником, не здатні навіть самостійно зав’язати шнурки на взутті. Я вже не говорю про найпростіший інструмент – сокира, пилка, лом…

На мою думку, патріотизм – як готовність захищати Батьківщину – починається не з присяги в армії, а з родини, яка прикладом дідів і батьків прищепить  це поняття змалечку, дасть елементарні навички безпеки і виживання у реальному житті.

Наш маленький волонтер Діма при опитуванні написав, що мріє стати солдатом. Це відбулося перед організованою зустріччю з військовим комісаром Романом Смольяніновим (на фото). Знайомлячись із Бородянським райвійськкоматом Діма дізнався багато цікавого, чого ніде раніше не міг почути. Виявляється, що армійська машина БРДМ, яку бувалі воїни з повагою називають «Бродяга», це зовсім не той маленький квадратик, що повзає по монітору. Вперше в житті хлопчина взяв у руки справжній автомат АК-74 і був дуже здивований, що ця найпопулярніша у комп’ютерних іграх зброя набагато важча ніж ноутбук. А після розбірки-збірки автомата, потираючи із незвички болючі пальці, Діма сказав, що ще більше хоче стати солдатом. І казав він це зовсім з іншими емоціями і не по дитячому вдумливо.

Користуючись нагодою публічного звернення хочу більше за все сказати батькам, щоб не розслаблялися, не економили час на спілкуванні з дітьми, не відкупалися від них модними ґаджетами – щоб вчили їх елементарному життю – бути адаптованим до навколишнього середовища. А вже якщо у вас відсутній час та можливості – то поруч з вами відкрита школа мужності і зростання – зі славною історією, відомою далеко за межами Бородянщини, школа де маленька дитина стає надійним плечем для родини і загартованим захисником для Батьківщини.

Виходьте з квартир, беріть дитину за руку і займайте місце активного учасника  цікавого і корисного життя у «Школі безпеки» нашого Центру. До зустрічі!»

Використані фото занять молодшої групи “ШБ”

автор: Elvira \\ мітки: , , ,

Жов 26

«НАМ НЕ БАЙДУЖЕ-2»: Майстерка передбачливих матусь

Групи самодопомоги, Навчання та просвіта, Новини, Партнерство Коментарі Вимкнено до «НАМ НЕ БАЙДУЖЕ-2»: Майстерка передбачливих матусь

У понеділок, 29 жовтня ц.р., Бородянський центр СПР разом із Групою самодопомоги «Дзеркало душі» запрошують молодих мам-переселенок разом із їхніми дітками дошкільного віку на інформаційну зустріч+майстер-клас «Нові можливості формування успішної дитини через використання розвиваючих методик».

Ранній розвиток – надважливий елемент формування вектору успішності в житті людини.

Команда практичних психологів і соціальних педагогів соціально-психологічного центру разом із  фахівцем із раннього розвитку дитини Тетяною Якимовою нададуть інформацію, корисну для цільової аудиторії. Усі разом ми відпрацюємо навички ефективної взаємодії з дитиною через методики арт-терапії, ігрової терапії та фізичної активності.

На цій майстерці передбачливих матусь Ви дізнаєтеся, як  вже сьогодні можна «програмувати» у своїх діточок УСПІШНЕ МАЙБУТНЄ.

Починаємо о 16.00

Це другий захід Навчальної програми, яка створена та реалізується Бородянським ЦСПР у межах другого блоку проекту «Нам не байдуже – 2! З відповідальністю і турботою про співвітчизників-вимушених переселенців», організаторами якого є ГО «Товариство Лева» (Україна), Фонд «Terra Humana» (Польща). Проект співфінансується в рамках програми польської співпраці для розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.

автор: Elvira

Жов 04

Бажаючих залучитися до 7-ї Всеукраїнської школи самодопомоги, спрямованої на психосоціальну підтримку захисників України,  виявилося так багато, що навіть застосувавши конкурсне «решето», організаторам в особі РЦ ГУРТ все ж довелося набрати два потоки учасників. Перший вже стартував.

Наприкінці вересня відбулася перша сесія у однієї з груп, до якої увійшли переважно психологи-волонтери громадських організацій, що працюють з атовцями на Київщині і Полтавщині, у Сумах, Бердичеві й Мелітополі.

За спостереженнями Олександра Старовойтенка, організатора і координатора першої в Україні Школи самодопомоги (ВШСД), який одночасно багато років працює у відділі кризових ситуацій Бородянського соціально-психологічного центру, – саме «фахові шори» часом заважають учасникам цілковито зануритися у нову для себе методику самодопомоги на засадах “рівний – рівному”.

Особливо важко фахівцю злізти з трону, підпертого дипломом вишу, й на рівних відкритися перед тими, кому маєш допомогти. Між тим, одним із головних принципів самодопомоги є абсолютна рівність усіх учасників ГСД – групи самодопомоги – як універсального інструменту пошуку вирішення проблеми через спільний досвід «друзів по-нещастю».

Однак, маючи в активі досвід попередніх шести ВШСД, організатори, тренери та експерти з числа випускників попередніх шкіл, зокрема ветерани АТО, – так побудували навчально-тренувальний процес, що учасники багато чого нового дізналися не лише про нову методику, а також і самі про себе. Та роз’їхалися не просто друзями…

За власної ініціативи вони вже створили групу у соцмережах, аби практично в системі он-лайн ділитися досвідом своїх успіхів і невдач на місцях. Адже протягом місяця вони мають створити ГСД серед своїх цільових груп, про які заявили на першій сесії, і перші кроки яких розробили під час “мозкових штурмів” у групах.

Цікаво, як-то воно буде цього разу? Проте головне, що небайдужі люди, фахівці, громадські активісти отримали доступ до методики самодопомоги, перевіреної і визнаної в спільнотах Америки і Європи. Методики, яка вимагає ну просто мізеру матеріальних ресурсів, але одночасно –  як ніби той «двигун майбутнього» – здатна перетворювати у реальні результати й зміни енергію думок і почуттів небайдужих людей…

автор: Elvira


Назад