На посаду очільниці Мінвету Оксану Коляду висунув ветеранський рух. Це і зрозуміло, адже Коляда проходила службу в МВС та в ЗСУ, очолювала управління комунікації і преси Міністерства оборони, протягом трьох місяців 2017 року була заступницею командувача АТО. Допомагала створювати Міністерство у справах ветеранів, де зрештою стала заступницею міністерки Ірини Фріз. Але якщо Коляда має стратегію щодо покращення ситуації з ветеранами, то з переселенцями ніколи не працювала. В інтерв’ю LB.ua новопризначена міністерка розмірковує про труднощі об’єднання в одне міністерство двох категорій людей, які бачили війну з різних боків, та розповідає про першочергові плани.

Ви були однією з ініціаторок створення Міністерства у справах ветеранів. Що вважаєте найбільшими досягненнями відомства, яке пропрацювало 9 місяців?

Найбільше досягнення – якісна комунікація з ветеранською спільнотою. Нам вдалося ефективно співпрацювати з Радою ветеранів, до якої входять представники 15 областей України. Ми створили за новим форматом Громадську раду, яку обирали шляхом електронного голосування.

Перемогою також є підготовка нормативної бази, прийняття закону і постанови про Єдиний державний реєстр ветеранів. Без цього ми не зможемо розуміти, хто наш клієнт. Сподіваюся, у 2020 році почнемо створення е-ветеран (електронного кабінету, – ред.) на базі Єдиного реєстру. Розробка концепту і запуск чотирьох ветеранських просторів в областях – це достатньо потужний і серйозний інструмент реінтеграції ветеранів у громаду; місце, де можна отримати психологічний супровід родини, консультації щодо відкриття власної справи. Сподіваюся, що ми масштабуємо проект на всі регіони.

Достатньо успішною була робота міжвідомчої групи МОЗу і Мінвету, під час якої відпрацювали окремий пакет медичних послуг для ветеранів. Ми дійшли висновку, що люди, які були на війні, мають специфічні захворювання – це стосується як фізичного, так і ментального здоров’я. Тож разом з МОЗом створюємо Центр захисту психологічного здоров’я ветеранів у Пущі Водиці. На його базі за сприяння міжнародних партнерів плануємо запустити тренінговий центр, аби готувати там спеціалістів, які надають сервіси ветеранам – соціальних працівників, лікарів, співробітників ветеранського простору.

Ми розробили державну програму про забезпечення житлом. Ветерани достатньо молоді люди, готові самі собі купити житло.

Це все ж, мабуть, винятки. Навряд чи багато ветеранів можуть собі дозволити квартири.

Справді не всі. Є достатньо успішний досвід в Житомирі, де ветерани об’єдналися у будівельний кооператив. Вони вклали у будівництво 50% від його вартості.

Які перспективи того, що вам вдасться отримати від Мінфіну гроші на програму забезпечення житлом?

Наше завдання – показувати Міністерству фінансів, що у нас є два шляхи. Війна в Афганістані закінчилася для СРСР 1989 року. 160 тисяч українців взяли у ній участь. Ми цього року виділили з державного бюджету 200 мільйон гривень на забезпечення їх житлом. Пройшло 30 років, а досі величезні суми витрачаються на закупівлю квартир. Тож виникає питання: чи не вигідніше стимулювати ветеранів заробити на житло (допомогти відкрити власну справу, дати можливість отримати іншу освіту, безвідсотковий кредит), аніж чекати на безкоштовну квартиру?

Наприклад, «Держмолодьжитло» покриває лише 10% від усіх потреб. Ми готові доводити Мінфіну і Кабміну, що для них вигідно фінансувати повністю цю програму. Якщо ветерани матимуть власне житло і роботу, то вони будуть приносити гроші у бюджет, а не 30 років тільки брати з нього.

У зв’язку з об’єднанням міністерств, чи не думали ви створити єдиний реєстр для ветеранів і переселенців?

У Мінсоцполітики є реєстр ВПО. Не знаю, наскільки він інформативний, але дає уявлення про кількість внутрішньо переміщених осіб. Правда, зовсім незрозуміло, скільки з них проживають на контрольованій території, а скільки – на непідконтрольній. Є проблема з прив’язкою отримання певних пільг до довідки про внутрішньо переміщену особу, що змушує людей постійно їздити через лінію зіткнення. Ми обговорювали це питання з новою міністеркою соцполітики Юлією Соколовською, яка також планує з міжнародними партнерами запускати е-social. Доцільно, мабуть, у єдиній базі мати свої підкатегорії.

У травні Кабмін передав Мінвету кошти Мінсоцполітики за трьома бюджетними програмами. Чи були використані ці гроші?

Вони використовуються, зокрема, на громадські організації. Нам треба розвивати проектну роботу. За таким принципом працює Ізраїль. Я знайома з роботою ізраїльської «Коаліції травми» – асоціації понад 40 недержавних організацій, які надають різні послуги ветеранам.

Ми також перебрали від Мінсоцу програму психологічної реабілітації, соціальної адаптації, санаторно-курортного лікування. Ці напрямки профінансовано на 39% від загальної потреби. З 1 січня ми будемо мати програму компенсації за житло.

Для нас головне – змінити формат. Підхід до реабілітації має бути комплексним. Маємо приклад Національної гвардії, яка здійснює декомпресію. Після виходу з зони бойових дій військових розміщують у реабілітаційному центрі, де надають першу психологічну допомогу, визначають фізичний стан, роблять моральну розгрузку і тільки після цього – відпускають додому чи до місць постійної дислокації. Французи порахували, що, витрачаючи тисячу євро на кожного військового, вони економлять 120 тисяч на лікування наслідків. Нам треба рухатися у цьому напрямку.

Що стосується санаторно-курортного лікування, то там величезні черги. На весь Печерський район Києва у 2019 році виділено шість путівок. Ветеран не може поїхати у санаторій влітку, бо гранична вартість визначена Мінсоцом – 500 гривень на добу, а реальна – 1500 гривень. Який санаторій на це погодиться? З одного боку, ми гарантуємо якусь пільгу ветеранам, з іншого – вона ніяк не підкріплена. Так само й з освітою – ветерану пропонують певний перелік професій, але у нього не питають, що йому цікаво.

Як ви бачите роботу нового Міністерства? Які ваші першочергові плани, задачі?

Першочерговий план – розробити стратегію діяльності уряду на найближчі 5 років, яка має бути презентована наприкінці вересня у Верховній раді. Ми працюємо над своєю частиною.

У Мінветі була Рада ветеранів і Громадська рада. Як ці органи будуть працювати в об’єднаному міністерстві?

Рада ветеранів однозначно залишиться дорадчим органом. З Громадською радою у Мінтоті незрозуміла ситуація, доходить до бійок під час засідань. Сподіваюся, на нашій зустрічі вони битися не будуть. Майбутнє цих рад залежить від обраної ідеології, варіанти – зробити дві ради чи об’єднати в одну.

Міжнародна організація з питань міграції головними проблемами переселенців називала працевлаштування і житло. Як їх вирішити?

Є кілька варіантів вирішення житлового питання – тимчасове житло, можливість пільгового кредитування і надання безкоштовного житла. Поки ми не вивчимо нашого клієнта, ми не зрозуміємо, що йому конкретно треба. Самотньому пенсіонеру може підійти житло соціального характеру типу гуртожитку, яке можливо будувати за допомогою міжнародних партнерів, а молодим сім’ям треба надавати квартири під пільгове кредитування. Дуже важливо, щоб це житло було у районах, де можна працевлаштуватися.

Держава не спромоглася достатньо допомогти переселенцям, адже багато з них повернулися на окуповані території. Як Україні втримати ВПО?

Що стосується і ветеранів, і внутрішньо переміщених осіб – це максимально спрощений механізм отримання ними сервісів – і житла, і працевлаштування, і реінтеграції у громаду, у тому числі через фінансування з місцевих бюджетів. Ми маємо стати для них тими, хто максимально швидко реінтегрує їх до звичайного життя, аби вони просто перестали бути нашими клієнтами.

За матеріалами журналістки

Діани Буцко 

автор: Інформаційна служба

Особливою зупинкою у  маршруті психологічної служби нашого центру, який входить до мережі центрів Міністерства у справах ветеранів України, завжди є 8 відділення обласної клінічної лікарні №2 де на реабілітації та лікуванні перебувають ветерани та учасники АТО. Мобільна психологічна служба, до складу якої входять психолог, юрист, соціальний працівник,  не порушили графік виїзду і у літні місяці, адже сезон відпусток не є, на жаль, сезоном відсутності потреб підлікувати свої душевні рани, тим хто і вдома продовжує жити режимом війни.

Щотижня практичні психологи, соціальні педагоги, юрисконсульт Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації відвідують цей медичний заклад, аби через психологічне та юридичне консультування, індивідуальну і групову роботу, актуальне інформування сприяти бійцям в їх одужанні та скорішому поверненню до мирного життя.

Для успішної реабілітації учасників бойових дій в Київській психоневрологічній лікарні № 2 важливим компонентом є психологічний супровід .

Найчастішим запитом від військовослужбовців під час роботи з психологом є зняття психоемоційного напруження  та проблема з самоконтролем. Дратівливість, підвищена тривожність та некерована агресивність негативно впливають не тільки на учасників АТО, але й на їхнє оточення.

Завдяки психологічній допомозі пацієнти 8 відділення вчаться розуміти і приймати свій психоемоційний стан , а в подальшому контролювати його.

Щоразу після групового заняття бійці залишаються, щоб поспілкуватися з психологом індивідуально. І саме під час індивідуального консультування ветерани відкривають і озвучують ті особисті проблеми, якими складно поділитися під час роботи в групі.

Психологічна служба спрацьовує ефективно у найгарячіших точках проблем і важливу роль у нашій співпраці має завідуюча  8 відділенням даного лікувального закладу – Тетяна Вікторівна Пономаренко.

автор: Інформаційна служба

Однією із цільових груп , які є пріоритетними у діяльності Бородянського центру СПР, що входить до складу Міністерства у справах ветеранів України, є діти та підлітки, як у контексті взаємодії із шкільною молоддю, так і  через співпрацю з родинами. Для більш ефективного та оперативного попадання в життя цільової групи ми тісно співпрацюємо з багатьма організаціями.Вже кілька років поспіль  Бородянський Центр СПР тісно співпрацює і з центром дитячої та юнацької творчості райвідділу освіти Бородянської РДА. Для плідної та ефективної співпраці щороку проводяться настановчі наради з питань планування спільної діяльності в наступному навчальному році.

Ось і цьогоріч, на початку вересня, було проведено таку інструктивно-методичну нараду, на якій визначено шляхи організації виховної роботи та поставлено її пріоритетні завдання на 2019-2020 навчальний рік. Одним із основних напрямків діяльності є спрямування патріотично-виховної роботи в громадах на вшанування учасників антитерористичної операції та піднесення їх соціального статусу у спільноті. Обговорено ряд спільних заходів з цього питання.

Завдання визначені, діяльність спланована. Спільно розпочинаємо плідний, творчий та наповнений цікавими подіями рік!

Взаємодія на засадах довіри і етики – найвища цінність партнерства. Невеличкі вправи на формування команди не стали зайвими по закінченню офіційної зустрічі.

Координує цей напрямок співпраці у Бородянському центрі соціально-психологічної реабілітації Наталія Марковська, соціальний педагог центру. Вона зібрала біля себе, у цьому напрямку,  цікаву команду талановитих і креативних учасників, до складу якої увійщли, як фахівці центру СПР так і лідери волонтерських груп нашого центру.

ЩАСЛИВОЇ ТА ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПАРТНЕРСТВІ НА УСПІШНИЙ РЕЗУЛЬТАТ! 

автор: Інформаційна служба

Міністром у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України призначено Оксану Коляду

Під час першого засідання нардепи 9-ого скликання ВРУ підтримали кандидатуру Оксани Коляди, яка свого часу була учасницею проектного офісу зі створення Мінветеранів, а вже з 13 березня 2019 року обіймала посаду заступниці Міністра у справах ветеранів України.

«Дякую ветеранам за підтримку. Для мене це велика відповідальність та велика честь. Я маю розуміння ветеранських проблем та потреб, готова до дій. Об’єднання функцій Мінветеранів та МінТОТу для мене є неочікуваним. В одному відомстві доведеться працювати з двома різними аудиторіями з інколи протилежними потребами. Але я переконана, що для держави обидва напрямки є пріоритетними», – наголосила Оксана Коляда.

Оксана Василівна є полковником запасу, учасником бойових дій на Донбасі.

Уряд України

автор: Інформаційна служба

29 серпня віднині ДЕНЬ особливий і важливий для всіх нас  – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої Неньки України.

Дуже тяжкий день! Серед людей, які прийшли пом’янути полеглих захисників – земляків, невеличка група батьків загиблих та маленька донька Олександра Тищенка Злата, яка не по-дитячому серйозно прочитала віршик для свого  ТАТА, який назавжди залишився у небесному строю захисників нашої Батьківщини.

Наша шана  для них! І у тяжку хвилину мовчання, і в покладанні квітів –  серце розривалося від болю.

Головне, щоб час буття не стер із пам’яті їх подвиг, самопожертву і відданність.

А для нас усіх залишається пам’ятати цю страшну невиліковну ціну свободи, пам’ятати, допомагаючи їх  рідним, не чекаючи пам’ятних дат і святкових днів.

                           Адже і правда – герої не вмирають!                        

СЛАВА ЇМ І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!

автор: Інформаційна служба