Маючи на меті розповісти читачам газети «DER STANDARD» про те, як українські воїни почуваються після повернення з війни на Сході України, до Центру соціально-психологічної реабілітації населення у Бородянці завітала австрійська журналістка.

Як повідомила фрау Симона Брюннер із Відня європейці, зокрема австрійці,  жваво цікавляться подіями, що відбуваються в Україні останні п’ять років. Адже українці обрали курс на європейську інтеграцію. А отже наші країни неухильно зближатимуться.

Оскільки у Бородянці знаходиться один із мережі центрів соціально-психологічної реабілітації для учасників АТО/ООС, що працює під егідою Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, журналістка у супроводі фотокора отримали можливість ознайомитися із різноманітними формами роботи команди фахівців, спрямованими на досягнення спільної мети – повернення до мирного життя ветерана, який має тепер допомагати розбудовувати громаду, змінювати країну на краще вже там, де він зараз знаходиться. 

Особиста історія такого повернення до мирного життя через підтримку побратимів та сприяння Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації розкрила перед журналісткою з Європи особливості реадаптації мужніх українських воїнів і важливість комплексного підходу, який послідовно впроваджують тут. Допомогла у цьому відверта розповідь Сергія Михальченка –  учасника бойових дій у перші роки протистояння на Сході, одного з організаторів спільного соціального проекту для учасників АТО «Арт-майстерня «Створи Власний Дивовижний Світ», одного з лідерів місцевого осередку громадської організації «Київська Русь» і справжнього активного волонтера Бородянського центру СПР.

Закордонних медівників змусив замислитися вислів, яким Сергій підвів риску цього випадкового інтерв’ю: «У мене є три родини. Одна – це моя сім’я. Друга – коло побратимів-однодумців у нашій Арт-майстерні. І третя родина – це ось цей Центр, куди я прихожу як до рідних людей за розумінням, допомогою і натхненням…»

автор: Elvira

За інформаційно-профілактичною програмою «Щоб не сталося лиха» у Бородянському центрі СПР було проведено зустрічі із рятувальниками та експертами з числа ветеранів АТО/ООС для дітей і підлітків щодо моделі поведінки для мінімізації ризиків при знаходженні вибухонебезпечних предметів та зброї.

Як розповіли учасникам зустрічей представники рятувальної служби ДСНС України на Бородянщині щороку знаходять у полях, лісах і приватних обійстях немало неприємних «сюрпризів». І роботи розміновувачам ще не скоро поменшає, адже, як зазначив історик-краєзнавець та соціальний педагог Максим Мельніченко, який координує у БЦСПР «Школу безпеки», у наших краях відбувалися бої і Першої, і Другої світової війни. Тут воювали і регулярні армії, і партизани, і повстанські загони. Про ті буремні часи нагадують смертоносні знахідки, котрі й досі чатують на необережних у бородянській землі.

Проте нині в Україні також відбувається війна. Тим чи іншим способом на мирні території проникає неконтрольована зброя, боєприпаси, різні вибухонебезпечні предмети. Як поводитися при натраплянні на такі речі, також йшлося на зустрічах «Відлуння війни», до яких залучилися діти й підлітки місцевих навчальних закладів.

автор: Elvira

На запит  учасників чергове заняття Школи фінансової грамотності для атовців та членів їх родин було присвячено питанням перспектив пенсійного забезпечення в Україні.

Для предметної розмови щодо різних аспектів пенсійної реформи, що продовжується нині в Україні, до участі в зустрічі було запрошено регіонального директора ТОВ «АсісТАС» Володимира Чередніченка. Він допомагав учасникам зібрання розібратися у такій новій для українців, проте дуже поширеній в усьому світі, – накопичувальній системі пенсійного страхування.

автор: Elvira

Елементи арт-терапії допомагають налаштувати емоційно-асоціативні ланцюжки у сприйнятті інформації дітьми під час інформаційних зустрічей та групових занять з патріотичного виховання. Свою роль відіграє й залучення до флешмобів.

Всі пам’ятають флешмоб на підтримку полонених українських моряків «Жовто-блакитний кораблик – на ялинку», в якому разом із українцями та друзями України по всьому світу взяли участь і юні відвідувачі Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації.

Наразі ситуація з конфліктом у Чорному морі не змінилася на краще. Українські військові моряки продовжують перебувати у російському полоні. Як і раніше вони потребують нашої з вами моральної підтримки.

Тож соціальні педагоги зали ігрової терапії та реабілітаційної студії арт-терапевтичних методик у межах програм патріотичного виховання підростаючого покоління продовжили цей флешмоб, дещо змінивши назву на «Жовто-блакитний кораблик свободи».

Діти не залишаються байдужими до долі наших бранців-моряків. Вони охоче виготовляють кораблики з синього і жовтого паперу, на яких – і у тому малеча не має жодних сумнівів – героїчні воїни обов’язково повернуться до рідної країни й надалі вірно служитимуть народу.

Ось такі вони – маленькі паперові символи надії.  Такі ось вони – ще маленькі, але вже справжні патріоти України…

автор: Elvira

У Бородянському центрі СПР розпочала роботу Група самодопомоги дружин учасників АТО/ООС, спрямована на подолання залежності від куріння.

Давно й надійно побутує міф про те, що нервово-психологічне напруження вмить знімає викурена сигарета. Навіть творці кінофільмів нерідко спекулюють на цьому штампі, незалежно від жанру і віку героїв. Тому й у повсякденному житті, зіткнувшись із проблемами, під тягарем тривалих негативних емоцій людина запалює сигарету… З часом це призводить до стійкої звички, залежності. І от вже і радий би покинути курити, та все виявляється далеко не так просто.

Без фахівця тут не обійтися, тож на перші зустрічі дружини учасників АТО/ООС, що вирішили залишити куріння в минулому, запросили експерта з питань залежностей, соціального педагога ЦСПР Олександра Старовойтенка. А запропонований ним ігровий формат спілкування – коли до розмови залучилася віртуальна й дуже відверта подружка-цигарка Ніна Нікотинівна – найбільше сприяв налаштуванню на сприйняття учасниками інформації. А вона насправді дуже серйозна і важлива – адже йдеться про здоров’я, тривалість життя.

Одна з учасниць поділилася враженнями: «… Я не знала й половини від того, що почула під час цієї зустрічі. Уявити не могла, що кожен мій перекур, кожна «зустріч з вірною подружкою Нікотинівною» (гірко всміхнулася) несе такі жахливі наслідки… мабуть захоплю на наступну зустріч свою куму, щось вона останнім часом стала налягать на сигарети…»

Олександр дав можливість кожному учаснику засідання ГСД зважити, що важливіше особисто для нього: оманливий спосіб нібито вгамувати нерви, заспокоїтися, розслабитися за допомогою сигарети чи майбутнє своє і дітей. Він нагадав і про свідомий вибір: «Задуматися над своєю проблемою, визнати залежність – це перший і найголовніший крок. А далі у мене в запасі є методики, які дійсно працюють. Кожен має шанс позбутися залежності від сигарети…»

автор: Elvira