ДІАГНОЗ — ВІЙНА: УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ СТВОРЮЄ НОВУ СИСТЕМУ РЕАБІЛІТАЦІЇ
У 2019 році було створено Українську асоціацію військової медицини — професійне братерство військових медиків.
Всеволод Стеблюк,генеральний директор Директорату реабілітації, медичного забезпечення та соціальної реадаптації ветеранів Міністерства у справах ветеранів, доктор медичних наук, професор, полковник медичної служби в запасі, заслужений лікар України, голова науково-методичної ради Української асоціації військової медицини
Ця громадська організація об’єднала ветеранів медичної служби, військовослужбовців, військових лікарів, медичних сестер, бойових медиків, а також волонтерів, які з найперших днів війни займаються допомогою військовій медицині.
Детальніше про діяльність організації розповідає Всеволод Стеблюк, доктор медичних наук, професор, полковник медичної служби в запасі, заслужений лікар України, голова науково-методичної ради Української асоціації військової медицини.
«Сприяти розвитку системи охорони здоров’я в структурах безпеки та оборони України»
— Всеволоде Володимировичу, розкажіть, будь ласка, з якою метою була створена Українська асоціація військової медицини?
— Створюючи асоціацію, небайдужі люди, яких цікавить доля української військової медицини і все, що відбувається в цьому середовищі, об’єдналися навколо однієї ідеї — сприяння розвитку системи охорони здоров’я в структурах безпеки та оборони України, збереження історії військово-медичної служби і проведення науково-практичної роботи, яка полягає в проведенні наукових досліджень, наукових конференцій, навчальних семінарів. І, крім того, асоціація підтримує багато соціальних проєктів.
Асоціацію створила ініціативна група, до якої ввійшов генерал-майор медичної служби у відставці Андрій Верба, який у 2015—2017 роках очолював Військово-медичний департамент Міноборони і фактично був одним із тих, хто стояв на чолі реформування військової медицини в Україні в найтяжчі часи.
Також одна із співорганізаторок — громадська активістка Ольга Богомолець, відома тим, що була координатором медичної служби на Майдані, очолювала Комітет з питань охорони здоров’я Верховної Ради, була співголовою Військово-цивільного координаційного штабу медичної допомоги, який функціонував при Міністерстві оборони.
Також до нас приєдналися фахівці, відомі в наукових колах. Наприклад, почесними членами Асоціації є професори Ігор Лінський, Наталія Марута, Ганна Кожина, Маріанна Маркова — це відомі фахівці в галузі ментального здоров’я, які працюють у закладах Національної академії медичних наук, Міністерства охорони здоров’я та зробили великий внесок у розвиток вітчизняної військової психіатрії, наркології.
Асоціація регулярно проводить науково-практичні конференції. Нещодавно відбулася вже третя за рахунком конференція під назвою «Сучасні підходи до медико-психологічної реабілітації осіб, що зазнали негативного впливу надзвичайних ситуацій воєнного, соціального та техногенного характеру».
Це був тренінг для фахівців, дотичних до питань військової медицини, медичного обслуговування, психологічної реабілітації ветеранів війни. На тренінгу провідними фахівцями Асоціації були прочитані лекції з актуальних питань саме психічного здоров’я комбатантів, як діючих військовослужбовців, так і ветеранів. Були запропоновані нові підходи, нові моделі до розбудови системи медико-психологічної реабілітації.
«Щоб знали історії й думки людей, які є золотим фондом нації»
— Що таке війна з погляду військового лікаря?
— Це можна зрозуміти з участі нашої асоціації у проєкті, який ми проводимо спільно з видавництвом «Дух і Літера». Йдеться про літературно-меморіальний проєкт «Діагноз: Війна». Це погляд на війну — погляд і військового лікаря, і людей, які пройшли всі кола війни, рідні яких зникли безвісти.
Усі ті, кого торкнулася війна — і волонтери, і військовослужбовці, і люди, які займалися поверненням загиблих героїв із війни, — об’єднані тим, що маємо цей діагноз — війна.
Цей літературно-меморіальний проєкт міститиме сто глибинних інтерв’ю саме тих категорій, які перебували в самому горнилі війни, це і військові медики, військові лікарі, які виконували свій обов’язок безпосередньо на фронті, які оперували в бліндажах. Серед них лікар Денис Закусилов, який в Іловайську надавав допомогу не тільки нашим пораненим, а й російським солдатам, які були захоплені в полон. А потім він і сам потрапив у полон російських військових та їхніх поплічників.
Окрім цих інтерв’ю, які вийдуть окремою книгою у видавництві «Дух і Літера», планується проведення творчих вечорів істориків, літераторів, які пишуть на історичні теми. Тому саме Українська асоціація військової медицини стала засновником цього проєкту і намагається привернути увагу до буднів тих, кого об’єднав діагноз «війна».
Я виступаю як координатор цього проєкту від Української асоціації військової медицини і дуже хочу, щоб знали історії, думки, погляди цих людей, які є золотим фондом української нації.
«Принципом реабілітації є «ветеранорієнтовність»
— Якою ви хотіли б бачити систему реабілітації ветеранів?
— На сьогодні є багато різних проєктів. Зокрема, дуже важливим є проєкт Програми розвитку ООН в Україні «Сприяння розвитку місцевого співтовариства програмам повернення до мирного життя». І ПРООН має допомогти нам об’єднати наш вітчизняний досвід і кращі зразки закордонного досвіду для того, щоб розробити саме Дорожню карту реабілітації. ПРООН ставить завдання, і фахівці Української асоціації військової медицини долучилися до цієї програми для того, щоб зробити оптимальну модель цієї реабілітації.
Що вона повинна містити? Це, по-перше, має бути система взаємодії держави, загальнодержавних органів і закладів із місцевими структурами на рівні обласних рад, територіальних громад, до якої повинні інтегруватися найкращі досвіди громадських організацій, професійних асоціацій.
Це має бути така інтегративна модель, яка буде використовувати найкращі світові практики, які вже знайшли свій відгук і показали свою ефективність саме для України. І наше завдання було запропонувати підхід, при якому методи і заходи реабілітації будуть базуватись на кращих світових стандартах, які вже апробовані і показали свою ефективність в Україні.
— А наскільки саме ветеранське середовище є чутливим до зусиль лікарів та держави?
— Метою реабілітації є «ветеранорієнтовність» — тобто в центрі цієї системи має бути сам пересічний ветеран з його потребами. Важливо створити умови, за яких у самого ветерана виникне потреба турбуватися про своє здоров’я. Адже на сьогодні, за даними департаментів охорони здоров’я обласних державних адміністрацій, менше половини учасників бойових дій, які зареєстровані, уклали угоди про медичне обслуговування з сімейними лікарями. Це свідчить про те, що у ветеранів немає інтересу до власного здоров’я, а коли його немає, тоді виникають проблеми фізичного і психічного характеру.
Дуже важливо побудувати таку систему, коли ветеран буде відповідально ставитися до свого здоров’я, а всі державні, громадські, професійні та інші структури сприятимуть тому, щоб він міг зреалізувати всі свої потреби і всі права, які на сьогодні визначені. Це право на санаторно-курортне лікування, на психологічну реабілітацію. Оптимальна модель включатиме взаємодію державних, приватних структур, громадських організацій на побудову саме ступінчастої реабілітації, відповідальності в кожному етапі кожної структури за життя, здоров’я ветерана, за його фізичне і психічне благополуччя.
Ми обговорювали можливі джерела фінансування, в тому числі порушували це питання на слуханнях, де йшлося про системи медичного страхування, розробку нових пакетів медичних гарантій. Це дуже важлива система, і конференція слугувала обговоренню можливих механізмів як створення, так і реалізації цієї нової оптимальної системи медичної та психологічної реабілітації і соціальної реадаптації ветеранів.
— А який стан психологічного здоров’я у ветеранів?
— Потрібно відходити від стигматизації такого поняття у комбатантів, як посттравматичний стресовий розлад. В Україні, за даними різних дослідників, — це і дані Міністерства охорони здоров’я, і Національної академії медичних наук, — в структурі розладів ментального здоров’я у комбатантів ПТСР складає 13-14%, це навіть трохи менше, ніж у США, де називається цифра 17-20%. Це і особливості нашого національного менталітету, і те, що в нас різні категорії комбатантів, як професійні військові, так і добровольці, мобілізовані, тому, відповідно, у них різні частоти виникнення посттравматичного стресового розладу.
Важливо зазначити, що 25% розладів в усій структурі складають розлади, пов’язані із вживанням психоактивних речовин, переважно алкоголю. І приблизно чверть — розлади, пов’язані з органічними ураженнями нервової системи.
Це все наслідки бойових дій — як посттравматична енцефалопатія (наслідок контузії), так і дисциркуляторна (порушення кровообігу), тому що умови хронічного стресу на війні, обмеженість у реалізації своїх життєвих потреб — усе це негативно впливає на стан нервової системи і є однією з причин розвитку цієї патології. Це те, що стосується структури психічної захворюваності. Ситуація не є катастрофічною. Ветерани такі ж люди, як усі, просто вони, можливо, більше бачили і більше пройшли. І їхні реакції — це нормальні реакції на ненормальні обставини.
І саме просвітницька діяльність, яку здійснює Українська асоціація військової медицини, заходи психіатричної та психологічної допомоги, спрямовані на те, щоб мотивувати ветеранів звертатися до лікарів, сприятимуть покращенню ситуації з їхнім здоров’ям.
— Як максимально допомогти ветеранам?
— Асоціація допомагає всім комбатантам, вивчає досвід всіх установ, закладів Академії медичних наук, це дозволяє нам використовувати свої зв’язки, професійне партнерство, щоб максимально допомогти ветеранам. Звертається ветеран до когось одного, ми знаємо, де краще можуть вирішити цю проблему, і спрямовуємо ветерана до тих медичних закладів, де йому буде надана найкраща медична допомога. Це професійне братерство військових медиків, членів асоціації.
Вона має також на меті розбудову системи взаємодії та ефективної допомоги тим ветеранам, які хочуть оптимально реалізувати свої права на охорону здоров’я, на психологічну реабілітацію. І ми як громадська організація не можемо бути суб’єктом нормотворчої ініціативи, але можемо через свої зв’язки, через свою публічну активність порушувати важливі питання і спонукати органи виконавчої влади, депутатів, президента до здійснення заходів у вирішенні цих питань.
Ірина КИРИЧЕНКО
