Жов 04

Бажаючих залучитися до 7-ї Всеукраїнської школи самодопомоги, спрямованої на психосоціальну підтримку захисників України,  виявилося так багато, що навіть застосувавши конкурсне «решето», організаторам в особі РЦ ГУРТ все ж довелося набрати два потоки учасників. Перший вже стартував.

Наприкінці вересня відбулася перша сесія у однієї з груп, до якої увійшли переважно психологи-волонтери громадських організацій, що працюють з атовцями на Київщині і Полтавщині, у Сумах, Бердичеві й Мелітополі.

За спостереженнями Олександра Старовойтенка, організатора і координатора першої в Україні Школи самодопомоги (ВШСД), який одночасно багато років працює у відділі кризових ситуацій Бородянського соціально-психологічного центру, – саме «фахові шори» часом заважають учасникам цілковито зануритися у нову для себе методику самодопомоги на засадах “рівний – рівному”.

Особливо важко фахівцю злізти з трону, підпертого дипломом вишу, й на рівних відкритися перед тими, кому маєш допомогти. Між тим, одним із головних принципів самодопомоги є абсолютна рівність усіх учасників ГСД – групи самодопомоги – як універсального інструменту пошуку вирішення проблеми через спільний досвід «друзів по-нещастю».

Однак, маючи в активі досвід попередніх шести ВШСД, організатори, тренери та експерти з числа випускників попередніх шкіл, зокрема ветерани АТО, – так побудували навчально-тренувальний процес, що учасники багато чого нового дізналися не лише про нову методику, а також і самі про себе. Та роз’їхалися не просто друзями…

За власної ініціативи вони вже створили групу у соцмережах, аби практично в системі он-лайн ділитися досвідом своїх успіхів і невдач на місцях. Адже протягом місяця вони мають створити ГСД серед своїх цільових груп, про які заявили на першій сесії, і перші кроки яких розробили під час “мозкових штурмів” у групах.

Цікаво, як-то воно буде цього разу? Проте головне, що небайдужі люди, фахівці, громадські активісти отримали доступ до методики самодопомоги, перевіреної і визнаної в спільнотах Америки і Європи. Методики, яка вимагає ну просто мізеру матеріальних ресурсів, але одночасно –  як ніби той «двигун майбутнього» – здатна перетворювати у реальні результати й зміни енергію думок і почуттів небайдужих людей…

автор: Elvira