Лис 23

Наша співпраця з учасниками АТО розпочалася з 72 ОМБР – і перший виїзд Мобільної психологічної служби до воїнів відбувся саме на місце ротації цієї героїчної бригади. У подарунок привезли зібраний спеціально для цієї гостини гуманітарний вантаж, смачні гостинці, «польову пошту» з оберегами й малюнками   від дітей і справжній народний ансамбль «Любисток» з віночком запальних українських пісень.

72-14

Про це військовий журналіст розповів згодом на шпальтах бойової газети «Честь і воля». Практично з передової нам передали цей матеріал, який ми пропонуємо увазі відвідувачів сайту Бородянського соціально-психологічного центру.

gazeta1

Почта0001 (1)

За текстом газети:

«На День танкіста до нас завітали учасники ансамблю «Любисток» із м. Бородянка. Третій рік виступають вони перед військовослужбовцями, та на полігоні співали вперше. Зізнаються, що трохи переживали, чи сприймуть їх репертуар мужні воїни, що пережили тяжкі бої? Та, на щастя, побоювання виявилися марними – солдати з задоволенням підспівували гостям, танцювали разом із ними. Виявивши, що співачки приїхали не самі, а з командою психологів, бійці охоче зверталися до них за порадами.

72-17

– Наша мета не лише розважити бійців, а насамперед надати їм психологічну допомогу, інформаційну та юридичну підтримку, пояснила психолог Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації пані Інна Павліченко. – Найчастіше просять допомогти позбавитися психологічної напруженості, налагодити стосунки з близькими людьми. На жаль, суспільство наше, попри майже три роки війни, досі не готове нормально сприймати бійців, що повертаються з фронту. Їх або жаліють, як «нещасних, зламаних війною калік», або бояться наче страшних монстрів, або вважають мало не суперменами, які повинні вирішувати геть всі проблеми.

Насправді все не так. Люди після фронту приходять ані «зламаними», ані ідеальними, вони просто інакші. Більше бачили й пережили – тож більше знають, гостріше відчувають, по-інакшому ставляться до звичного цивільній людині набору цінностей. Суспільство повинно якнайскоріше виробити практичні навички спілкування з бійцями, які б не травмували жодну зі сторін і давали можливість позитивного розвитку стосунків.

72-15

На питання, чи вважає пані Інна, що до армії йдуть виключно ті, хто не зміг реалізуватися у звичайному житті, психолог відповіла:

– Звичайно, ні. Певний відсоток таких людей є, але він незначний. Зараз служити йдуть люди сильні духом, мужні, відважні, свідомі власного вибору і того, чим ризикують. Мені, як психологу, давно вже не трапляються особи, які йдуть на фронт «геройськи померти» і смертю виправдати власне «нікчемне», як йому здається, життя – і це є дуже добре! Це вже показує зрілість принаймні частини нашого суспільства, дає надію на усвідомлену перемогу.

автор: Інформаційна служба

Коментарі закриті.