Бер 26

«ІНКЛЮЗИВНЕ ВРЯДУВАННЯ В ГРОМАДІ»

Архів до 21.07.2016 р. Коментарі Вимкнено до «ІНКЛЮЗИВНЕ ВРЯДУВАННЯ В ГРОМАДІ»

Тренінг із такою назвою продовжив навчальний компонент представників постраждалих громад Київщини, включених до проекту «Нові можливості для сільських громад, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Завжди можна порозумітися

Теми благоустрою, комунальної реформи, зайнятості кваліфікованих і молодих кадрів, перспектив економічного процвітання, відродження інвестиційної привабливості своїх населених пунктів пропонували до розгляду учасники тренінгу.

            Команди Бородянки, сіл Дружні й Нового Корогоду приєдналися в Іванкові – а тренінг проходив на базі Іванківського Центру «Довір’я» – до своїх місцевих колег, аби протягом двох днів значно просунутися у своїх знаннях та навичках щодо самоорганізації громад та спільного планування їх подальшого розвитку.

моменти натхнення

Прийшов час визначатися із темами проектних пропозицій 

             Учасникам надзвичайно поталанило, що тренерами цього разу стали фахівці, які далеко не тільки з теорії знають, що таке піднімати громаду на вирішення актуальних проблем. Увесь свій досвід залучили протягом двох тренінгових днів роботи Людмила БОЙКО, директор Бородянського Центру СПР і одночасно голова наглядової ради успішної громадської організації «Фонд розвитку спільноти», та Тарас ТИМЧУК, директор напряму “Суспільна інформація” Ресурсного Центру ГУРТ (організація, що впроваджує проект). (фото внизу)

Тренер Людмила БОЙКО

Працює Тарас ТИМЧУК

             Вагомим результатом тренінгу стали проекти вирішення цілком конкретних проблем для кожного населеного пункту, актуальність яких визначили  та розробили покрокові шляхи впровадження самі представники цих громад. А експертами в цьому випадку виступили і тренери, і колеги з інших регіонів.

команда Нового Корогоду

Своє бачення ролі і дієвості сільської громади представляють новокорогодці

команда Дружні

Свій проект обговорюють дружнянці

Йде обговорення

Навіть у перервах не припиняються дебати

Презентуємо напрацювання

Презентація напрацювання групи вдалася – не шкода й аплодисментів для колег! Додому повертаємося з готовими проектами та бізнес-планами.

автор: Elvira \\ мітки: , ,

Бер 22

Екологічна акція «Летять веселі зграї радісних пташок»

Архів до 21.07.2016 р. Коментарі Вимкнено до Екологічна акція «Летять веселі зграї радісних пташок»

Учасники групи «Екологічна школа» провели світлу веселу акцію в стилі українських народних звичаїв. Традиційний весняний обряд зустрічі пташок не лише додав знань та навичок допитливим юним натуралістам, налаштував їх на подальше екологічне мислення, а ще й підняв настрій усім, хто якимось чином долучився до даної акції – адже так хочеться справжньої весни!

експрес-вікторина

Діти добре підготувалися і на запитання екологічної експрес-вікторини відповідали дружно і правильно

                    Ще з давніх-давен на самому початку весни всюди по селах лунали вес­нянки, сміх, організовувались ігри та проводилися особливі світлі ритуали. Все це робилося з благородною метою – закликати природні сили бути милостивими й добрими до людей. Однією із улюблених весняних традицій наших пращурів був обряд ЗУСТРІЧІ ПТАШОК. Адже саме ці маленькі дзвінкоголосі пернаті створіння, повертаючись із вирію, несли – за переконанням людей – весну на своїх крилах.

шпачок співає

                    Тож, аби швидше розпочалася весна, дівчата пекли невеликі, смачні, рум’яні жайворонки, виходили з ними в ліс, на лужок — і підкидали імпровізованих птахів до неба. За прикметами, хто вище підкине і зловить – родина того виростить хороший урожай і буде забезпечена хлібом й усіляким збіжжям на цілий рік. Зловлених жайворо­нків розламували, розвішували на гілках дерев, аби пташки ними поласували. Наші пращури були переконані, що за добрі справи природа обов’язково віддячить людям сприятливою для хліборобства погодою, багатим урожаєм, пишним караваєм на родинному столі.

Виготовляють птахів із тіста

Вчимося ліпити святкових “жайворонків”

                 Звичай зустрічати перелітних птахів, робити їм добро зберігся й донині. В різних регіонах, у різні часи це робили по-різному. Діти, що вподобали в Центрі заняття групи «Екологічна школа», розпитали попередньо своїх найстарших членів родини – прадідусів і прабабусь –  про те, як саме на Бородянщині відбувався цей обряд і спланували акцію.

Мій жайворонок буде найкращий

” Ну от, моя пташка вже готова!… А де ж її крила?”

               В результаті, за відродженим спільними зусиллями сценарієм, у день весняного рівнодення, що є фактично астрономічним початком весни – юні натуралісти власноруч виліпили жайворонків та під радісні веснянки вивісили їх на деревах перед Центром «Довір’я», закликаючи пернатих друзів повернутися із далеких країв і принести швидше весну до рідного краю.

Жайворонків розвішують на гілки 

Вивісити частування для пташок дітям допомогли дорослі учасники акції: працівники Центру, батьки, волонтери

                 Що й говорити, всі етапи свята принесли чимало задоволення і дітям, які самовіддано виготовляли із спеціального тіста пташечок, слідкували, аби вони гарно пропеклися і не підгоріли, частували гостей всіх свята, змагалися у тематичних прислів’ях та приказках, які відшукали спеціально для даного заходу.

ГОСТИНЦІ ДЛЯ ПТАШОК ГОТОВІ

               Дана акція логічно продовжила ряд аналогічних заходів «Екологічної школи», серед яких на пам’яті виготовлення годівниць для птахів, розвішування шпаківень, повсякденна турбота про пернатих під час зимових холодів.

автор: Elvira

Бер 21

БЕЗПЕКА ПРАЦІ БАТЬКІВ – ЩАСЛИВЕ МАЙБУТНЄ ДІТЕЙ

Архів до 21.07.2016 р. Коментарі Вимкнено до БЕЗПЕКА ПРАЦІ БАТЬКІВ – ЩАСЛИВЕ МАЙБУТНЄ ДІТЕЙ

Учасники кількох програм ЦСПР взяли участь у регіональному турі Всеукраїнського конкурсу дитячого малюнка «Охорона праці очима дітей». Найбільш змістовні роботи були обрані для участі в остаточному турі творчого змагання, присвяченого Дню охорони праці. 

Безпека праці в дитячих малюнках

 Кипить робота над малюнками. Інтегроване заняття допоможе з дитинства запам’ятати основи безпеки під час роботи.

Під час спеціальних інтегрованих занять «Безпека праці моїх батьків – моє щасливе майбутнє» у межах програми «Щоб не сталося лиха» діти і підлітки, що відвідують зал ігрової терапії (естетично-розвиваюча програма «Мистецька веселка»), реабілітаційну студію арт-терапевтичних методик, програму освітньо-духовного розвитку «Горизонт» дізналися важливу інформацію про засади охорони праці на виробництві. Поспілкувавшись дома з батьками, вони створили цікаві художні сюжети про необхідність суворого дотримання усіх правих безпеки на робочих місцях.

Діти про безпеку праці

Тепер діти знають фактори ризику під час роботи на  підприємствах різного типу

Як зазначається у листі районного УПСЗН про залучення до даної акції метою проведення конкурсу, зокрема, є «формування активної свідомої позиції підростаючого покоління щодо значення і місця здорових та безпечних умов праці у різних аспектах духовного, соціально-економічного, політичного та культурного життя суспільства.»

Світлий погляд на безпеку праці

Усім учасникам інтегрованого заняття дуже сподобався гумористичний задум малюнка найменшого учасника Іллі МЕНЬКА 

Організатори сподіваються, що використання творчих здібностей дітей та залучення до цього процесу їх батьків може бути одним із шляхів вирішення зовсім «не дитячих» проблем у сфері охорони праці, а також дієвим превентивним методом запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням.

Продумано композицію кожного малюнка

 Дітям стали у пригоді розповіді про засоби безпеки на роботі батьків, серед яких будівельники, лікарі, вантажники, водії тощо.

Автори шести робіт: Ілля МЕНЬКО (7 років), Ліза МАЛИНОВСЬКА (10 років), Саша МАРКОВСЬКА (14 років), Влад БОТВИНА (10 років), Маша МУСІЄНКО (10 років) та Надя СТОЛЮК (12 років) – тепер чекатимуть на результати всеукраїнського етапу конкурсу, що стануть відомими напередодні Всесвітнього та Національного дня охорони праці – 28 квітня 2012 р.

Малюнок про каску

“ОДЯГНИ КАСКУ!”: звичайні інструкції з техніки безпеки в дитячих малюнках набувають особливого, вагомого змісту.  

автор: Elvira

Бер 19

Юлия ТАЛЬКО: волонтерство – это живая душа…

Архів до 21.07.2016 р. Коментарі Вимкнено до Юлия ТАЛЬКО: волонтерство – это живая душа…

Когда наш Центр СПР получил предложение принять участие в районном конкурсе волонтеров, мы очень ответственно подошли к выбору кандидатуры. За семнадцать лет активной работы в сообществе практически все направления деятельности «обросли» небезразличными и бескорыстными помощниками разных возрастов, образовав своеобразную «волонтерскую сеть». Каждый из них – достоин представлять гордое имя волонтера Центра на любом уровне.

Но в этот раз выбор пал на молодую маму, которая, испытав на собственном примере нужность и важность информационно-терапевтической программы для будущих мам «Диво материнства», вскоре после рождения малышки живо и участливо включилась на волонтерских основаниях в ее работу.

Волонтер Бородянского Центра Юлия одержала победу в районном конкурсе и стала обладателем звания «Волонтер года».

 Нагорода волонтеру

В рамках районного торжественного мероприятия Ю. ТАЛЬКО – волонтера Бородянского Центра СПР “Довір’я” – поздравили с победой глава районной администрации А.В. ПОКОТИЛО и глава районной рады И.С. КУНЕЦ.

Вхождение Юлии ТАЛЬКО в когорту волонтеров является наглядным примером эффективности модели «успешного партнерства», многие годы оттачиваемой в ЦСПР. Предлагаем вам ее откровенный рассказ от первого лица, как становятся волонтерами.

Волонтер ТАЛЬКО 3

Волонтер Юля во время занятия с беременными женщинами в БЦРЛ

Если отвечать честно на вопрос: «Мечтала ли я когда-нибудь стать волонтером?», то конечно же – нет… Мне всегда казалось, что у этих людей просто уйма свободного времени, нету любимого занятия, семьи, друзей – вот они и идут в волонтеры. У меня же вечно день занят с утра и до позднего вечера: школа, музыкальная школа, репетиции в хоре духовной музыки, в школьном хоре, а потом и уроки до ночи. Ну когда же мне такой занятой думать о помощи еще кому-то?

Задумывалась ли я когда-то о вероятности того, что могу быть волонтером, – не знаю, но первое зерно было посажено в мое сознание давно. Это было еще в далекие 90-е. Мама моя тогда работала в городском терцентре, где на учете находилась одна девушка, у которой не было рук и ног. Она жила недалеко от нашего дома, поэтому мама решила проведать Наташу, прихватив и меня заодно.

Ощущения мои были неоднозначны. Я представляла, что это будет глубоко несчастный инвалид, которого все жалеют. И как велико было мое удивление, когда Наташа встретила нас сияющей улыбкой и радостными кивками головы!!! У нее были нарушения в речевой деятельности, но и это не помешало нам четко понимать друг друга. Наташа прекрасно рисовала, писала стихи. Только делала она это не как мы – руками, а крепко зажав карандаш или ручку в своих зубках.  Мы пообщались, и я, кажется, пообещала прийти еще, но так и не пришла. То ли проблемы опять вскружили голову, то ли смелости не хватило, но Наташу я с тех пор не видела. Хоть и помнила все эти годы.

Я закончила школу, педагогический университет и уехала из города в столицу. Устроилась на работу редактором одного православного сайта. В разделе «Милосердие» мы размещали статьи с просьбами о помощи деткам с тяжелейшими формами рака и другими болезнями. Читала диагнозы – становилось страшно, смотрела на фото деток – впадала в отчаяние. Внесла свои данные в рубрику «Доноры» на сайте donor.org.ua.

И однажды сотрудница позвонила мне в субботу с предложением: «Юль, а хочешь завтра с детками из онкоцентра Ломоносова поиграть на территории зоопарка? Ты же педагог по специальности?».  «А почему бы и нет» – подумала я, воскресенье было свободным, и я согласилась. Подобрала кое-какие игры, загадки и отправилась в путь. Онкобольных я видела до этого лишь на фотографиях, присланных в редакцию, поэтому, когда из буса начали выносить коляски с худыми лысыми детьми, я спряталась за дерево и ревела несколько минут. Группа моя уже прошла через проходную, а я все рыдала. Немного успокоившись, поспешила и я за ними.  Детки оказались очень общительными и радовались каждой увиденной зверушке. Играли с ними в основном аниматоры и клоуны, а я  просто общалась и шутила на разные темы.

Внимание мое сразу привлекла одна девочка-подросток в платочке. Она постоянно прикрикивала на свою маму, которая везла коляску с ней. Я решила попытаться немного разрядить ситуацию и заговорила с ней. Ксюша оказалась очень милой, доброй и общительной девочкой. Мы подружились, и я начала ездить к ней в больницу. После работы сил не было, но была четкая картинка радости на личике этого ребенка, когда я входила к ней в палату. И я бросала все и ехала. Занимались мы всем, чего только желала наша душа: красили ногти с узорами, рисовали, играли на улице, перекидывали музыку с телефона на телефон и т.д. Длилось это до тех пор, пока мне не пришлось уехать из города на 2 месяца. Ксению за это время перевели в областную больницу в Запорожье, Мы пару раз созвонились после этого и потом как-то связь прервалась.

Я вышла замуж, родила дочь. Выбирали с мужем имя. Одним из вариантов было имя Ксения, поскольку блаженная Ксения Петербуржская – моя любимая святая. И я вспомнила про эту девочку. Просмотрела телефонную книгу и увидела знакомый номер. Набрала. Гудки. Голос мамы. Она меня уже и забыла, поэтому пришлось долго объяснять, какая именно Юля звонит. Когда узнала, обрадовалась. На вопрос о Ксении услышала ужасные слова: «А Ксюшеньки больше нет с нами» и плач, и рыдания в трубке. Мои уговоры и утешения не сработали – видно, боль в сердце матери не угаснет никогда…

Это было второе зерно, даже по ощущению целый мешок зерен, который высыпали мне в душу со словами «А Ксюшеньки больше нет с нами». Сразу пошли мысли «А может, я не все сделала, что могла для этой семьи. А может было еще что-то, что в моих силах?..»

Вот тогда я и решила, что волонтерство это живая душа, это ощущение соучастие и небезразличие к чужому горю, к чужим проблемам.

Волонтер ТАЛЬКО 1

Юлия: “Програма “Диво материнства” РАБОТАЕТ. Она помогла лично мне правильно подготовиться к партнерским родам и заложила гармонию в наши семейные взаимоотношения с первой минуты появления дочурки. Хочу чтобы и у других все сложилось наилучшим образом”

Став на учет в первые месяцы беременности, я узнала о программе  «Диво материнства», которую вели психологи Центра «Доверие» в кабинете планирования семьи райбольницы. Мы начали посещать эти занятия вместе с мужем. Было неоднозначно на душе от того насколько разные по многим показателям были слушатели на занятиях. У многих не было абсолютно никакой ни моральной, ни материальной поддержки за пределами  больничных палат. А об их знаниях относительно протекания беременности, сохранения здоровья молодой мамы и новорожденного ребенка речь вообще не шла.

Я видела как сложно психологам вести занятия и именно с желанием помочь молодым мамочкам я и стала приходить на занятия в качестве  волонтера. Как правильно прикладывать к груди новорожденного ребенка, как беречь грудь от застоев молочных желез, как бороться с послеродовой депрессией, какую диету следует соблюдать, чтоб не навредить малышу? Эти и другие вопросы мы рассматриваем на наших занятиях. И меня радует то, что мамочки видят во мне подругу и многое доверяют из своего личного, а порой и сокровенного.

Необычайная радость и счастье для меня, когда мамочки в группе активны, сознательны, неравнодушны!!! Ведь еще вначале 20-го века польский писатель Бруно Ясенский писал: «Не бойся врагов — в худшем случае они могут тебя убить. Не бойся друзей — в худшем случае они могут тебя предать. Бойся равнодушных — они не убивают и не предают, но только с их молчаливого согласия существуют на земле предательство и убийство».

Юлия ТАЛЬКО

Искренне ваша Юлия ТАЛЬКО, с радостью считаю себя волонтером. 

автор: Elvira

Бер 15

РОЗВИТОК ГРОМАД: мало хотіти змін, треба про них дієво дбати

Архів до 21.07.2016 р. Коментарі Вимкнено до РОЗВИТОК ГРОМАД: мало хотіти змін, треба про них дієво дбати

Проект «Нові можливості для сільських громад, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», що його впроваджують за підтримки Київської ОДА Ресурсний центр  ГУРТ у партнерстві з Бородянським Центром СПР та Фондом розвитку спільноти створив позитивне поле для співпраці «влада – громада» на місцевому рівні. Днями відбулася зустріч із активом села переселенців Новий Корогод щодо визначення пріоритетності проблем, які селяни планують вирішувати через участь у даному проекті.

Говорить громада

Входження від Бородянського району в проект усього трьох громад: селища  Бородянка, сіл Дружня та Новий Корогод, накладає на них певну відповідальність. Адже вони,як лакмус, мають виявити спроможність бути організованими і діяльними у власних зусиллях розвитку своїх населених пунктів, просуванні спільних ідей і бажаних змін.

Богдан МАСЛИЧ та Людмила БОЙКО

Керівник Проекту, директор Ресурсного центру ГУРТ Богдан МАСЛИЧ обговорює перспективи співпраці з Людмилою БОЙКО, директором ЦСПР, головою наглядової ради Фонду розвитку спільноти

Чергова зустріч, цього разу в Новому Корогоді, несла риси особливої вимогливості з боку команди, що впроваджує проект, до громади. Адже саме ці люди різного віку, статусу, освіти мають об’єднатися, аби спільно хотіти змін і дбати про їх здійснення. А проект діє як підсилюючий фактор, забезпечуючи можливості навчання лідерів громади просуванню своїх ідей через конкретні проекти.

Спільно вичленяємо гарячі проблеми

Районний депутат Людмила БОЙКО розповідає громаді села про нові можливості активності в проекті

Звичайно такий підхід не всім до вподоби, адже чимало соціально-психологічних факторів спрацювали свого часу на постраждалих територіях, призвівши до розвитку серед населення споживацьких настроїв і звичок. Тому зустріч не була простою. Участь сільського голови О.М. МИХАЛЬОВОЇ та заступника голови райради В.В. ВОРОБЙОВА (на фото) додала дискусії ділового, конструктивного налаштування.

Депутат несе в громаду нові можливості

Старші члени громади вимогливо піднімали гострі питання, однак, коли мова заходила про конкретні проекти їх вирішення, молодше покоління вступало у конструктивні обговорення. Так із великою цікавістю було сприйнято інформацію про наступний тренінг для активних членів громади, що відбудеться в межах  проекту «Нові можливості для сільських громад, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» в Іванкові наступного тижня.

Питання, які турбують усіх

Гарячі дискусії змусили учасників зустрічі швидко забути про холод у неопалюваному залі сільської ради. Адже доля майбутнього громади вирішується, як то кажуть «тут і зараз», тож не варто чекати зручної погоди.

автор: Elvira


Назад